В нас більше нема переваг. Ми такі ж трухляві, як старе пожовкле листя.
Відсутність: щирості, честі, правди з кривдою.
Лише гніль. В душах, серцях, думках.
Підсвідомо ховаємо острахи і коплекси. Маскуючи їх за одвічними трагедіями, труднощами, браком часу та уваги.
Сподіваюсь, щось чисте в нас ще залишилося. І, можливо, комусь вдасться врятуватись в цьому гнітючому проваллі.
Щасти мої любі, щасти!