Я звісно могла б стати чорним наркодилером, мафіозі, або кілером...Прийти, без пояснення вбити тебе ( чи твою душу ), залишаючи лиш прогнилі рештки клітин мозку та невгамовну і шалену пристрасть, на якій би ми протягнули тижнів три, відключенні від стороннього світу. Але...це було б якось нечесно та недоречно, отак просто розтрощити той коштовний камінь, що виблискує тисячма смарагдами десь там...глибоко у тобі.
Тож, я буду милою, чепурною офіціанткою, що тихо приносить круасани, непомітно забирає попільнички і каже, посміхаючись: "Може ще чаю?".